«История сего дня» http://www.2day.ru

Московский центр интернет образования. Сайт сетевого объединения методистов «В помощь учителю»  [online] Доступ НТТР: http://www.som.fio.ru

«Всемирная история» [online] Доступ НТТР: http://www.world-history.ru

Офіційний сайт Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.М. Горького [online] Доступ НТТР: http://www.library.lg.ua

Офіційний сайт національної парламентської бібліотеки України [online] Доступ НТТР: http://www.nplu.kiev.ua

Офіційний сайт бібліотеки навчально-методичного центру міністерства аграрної політики України [online] Доступ НТТР:http://www.agronmc.com.ua

Офіційний сайт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки [online] Доступ НТТР: http://www.region.library.kharkov.ua

Офіційний сайт Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна [online] Доступ НТТР: http://www.univer.kharkov.ua

http://www.eidos.ru   Интернет-журнал «Эйдос» - Ученическая страница

http://www.historic.ru  Всесв://www.historic.ru  Всесвітня історія

http://www.inl.org.ua Інститут навчальної літератури

Я родом з села,

Де вишневі сади

Своїм цвітом рясним

закривають хати,

Де луки запашні,

Де поля золоті,

Де зерно засівають

у чорнозем ріллі…

«Ні, ні, спочатку чай»,— Зоя Іванівна рішуче прямує до кухні. І ось уже на столі запашний гарячий напій, бутерброди, печиво, цукерки. Наша розмова точиться неспішно. Зоя Іванівна запалює настільну лампу, дістає аркуші паперу, на одному з них віршовані рядки. Вона починає читати вголос вірші

Нежнее нежного

Лицо твое,

Белее белого

Твоя рука,

От мира целого

Ты далека,

И все твое —

От неизбежного.

О. Мандельштам

Ніжна струмениста тканина, тонкі високі підбори, такі, що здається неможливим ходити на них земній людині, променисті крапельки перлів на гордовитій шиї… Якщо дивитися здалеку, то здається, що ця сукня і вона — щось неподільне. Вона повільно входить у залу, сповнену святкового світла, і всі завмирають від здивування, мовчазного захоплення, усі дивляться на неї, на її сукню. Це цілком особлива сукня. Іноді вона буває кольору чорної ночі, оксамитова і класична, пристрасна, що таїть у собі якусь приховану загадку. Іноді сукня стає майже білою, схожою на піну хвиль, на бризки шампанського…. Іноді червона, і вона кутається в боа, яке лоскотить її плечі…

Майже століття минуло відтоді, як у скромній вітрині маленького ательє в Парижі на рю Кабмін з’явилася вивіска з двома переплетеними літерами «С». Чорними, на білому тлі. Проста витончена емблема стала дороговказом для Парижа на цілу епоху. Легковажний Париж зберігав дивовижну вірність маленькій тендітній провінціалці, яка запалила нове світило. І не лише Париж — увесь світ. Це була Коко Шанель.

Коли Ольга Олегівна приймала п’ятий клас, їй сказали: «Пощастило Вам, Олечко. Там голова батьківського комітету — Зінаїда Михайлівна Шевченко. Горя не знатимете!»

І справді, коли Зінаїда Михайлівна (або тітка Зіна, як називали її в класі) постала перед нею вперше, Ольга Олегівна відчула, що отримає водночас і потужну, і результативну підтримку.

Учителька з Тунісу

Східні красуні тут мало чим відрізняються від європейських жінок: ніхто не закриває обличчя, а дівчата можуть ходити в джинсах. Тільки десь у глибинці жінки одягаються традиційніше, щоправда, національні костюми можна побачити лише на свята. Фатма Кхедхер уособлює сучасну жінку у мусульманській країні, одній з найбільш ліберальних в арабському світі. Ми з вами в Тунісі.

Вас визнано найкращою нареченою

Усе, від неба і до неба,

це — ти в мені

і я — круг тебе!

І. Жиленко. То був потоп

На зламі осені й зими не варто зачинать love story»,— категорично радить в однойменному вірші О. Іранець. Воно, може, і так. І знайомитись на вулиці, як то кажуть, ознака дурного тону.

Проте я зі своїм чоловіком познайомилася саме на вулиці наприкінці листопада. Сльотавої, неприємної днини я поспішала на роботу (за звичкою провінціалки — пішки). Попереду — велика калюжа, яку не так легко перестрибнути із сумкою перевірених зошитів і плакатом-таблицею. Дивлюсь, а по інший бік калюжі — невисокий чоловік із букетом квітів стоїть. «Хто на роботу, а хто — на свято,— подумала я.— Нехай пройде, тоді вже перестрибну, менше сорому».

У мене їх дві

Ви оголосили конкурс «Моя улюблена вчителька», і я не задумувалась над тим, про кого я хочу розказати всім-всім.

Мов у казці промайнули чотири яскраві роки початкової школи, і я завжди пам’ятатиму свою першу вчительку — Міхновську Марію Іванівну. Уявіть тільки, яким талантом, умінням володіє вона, що я у 5 з половиною років хотіла ходити в школу і вчитись. З Марією Іванівною ми робили перші кроки по країні Знань, вона розвивала наші творчі здібності...